Дмитро Степанюк: «Якість та безпека життя людини як інтегральний критерій оцінки ефективності діяльності влади»

22. декабря 2011 | От | Категория: Рекомендуем прочесть

Редакція продовжує розмову з відомим українським політиком і громадським діячем, народним депутатом України II-го скликання, заступником голови правління ВГО «Союз споживачів України», Заслуженим працівником промисловості України Дмитром Петровичем Степанюком.

Цього разу вона розпочалася з приводу створення при Кабінеті Міністрів України консультативно-дорадчого органу — Національної координаційної ради з питань якості і безпеки життя людини. Питання стартувало ще в березні нинішнього року. Відтоді на світ з’явилося три позитивних, однозначних доручень керівника Уряду України і два його першого заступника.

Втім, відповідної постанови так ще і не прийнято. І це, не зважаючи на те, що три провідних міністерства, які безпосередньо впливають на ці питання, – Мінохорони здоров’я, Міносвіти та Мінсоцполітики одностайно підтримали цю пропозицію громадськості.

Дивно, але потужні оберти державної машини на довгий час загальмували чиновники Мінекономрозвитку та торгівлі і Мінфіну разом із Мінюстом. Можливо, таким чином вони виявили надзвичайну принциповість, фактично заблокувавши виконання доручення двох перших керівників Уряду? А можливо річ, у іншому?…

Мабуть, і в тому, що чиновники не хочуть взагалі працювати під контролем суспільства, як цього вимагають Президент України і Уряд, не хочуть бачити партнерами влади незалежні інститути громадянського суспільства, крім тих, які вони самі утворюють за допомогою адмінресурсу і які працюють тільки під їх патронатом і по їх корупційним схемам, створюючи насправді міраж розвинутого громадянського суспільства?…

Що ж, послухаємо думки на цю тему фахівця – державника і громадського діяча.

Час лозунгів, або час дій?

Сьогоднішні заяви керівників Держави і Уряду з метою протидіяти успадкованій корупції та кадровій профанації оптимістичні. Про свої рішучі наміри у цій царині Президент України Віктор Янукович твердо й переконливо заявив навіть публічно на недавній Асамблеї ООН, підкресливши, що прозорість українського життя у всіх його аспектах буде забезпечена лише широким залученням у процес державотворення громадських інститутів. Він підтвердив це і в своєму щорічному посланні до Верховної Ради України. Вже є і рішучі практичні кроки по подоланню цього ганебного явища. А тому, маю надію, що при цій владі буде панувати професійність, жорстка дисципліна і повага чиновників до законів. Все корупційне повинно бути відомим суспільству. І досвід, як цього досягати, у влади напрацьований чималий. Головне, що для цього вже є політична воля і відповідна законодавча база. Чиновники повинні усвідомити, що відповідальність наступить невідворотно. Адже безкарність породжує беззаконня.

Ми солідарні з Генпрокурором України В.П.Пшонкою, який ініціює створення державного реєстру звільнених чиновників за правопорушення з метою унеможливлення попадання їх в подальшому на державну службу. Про це наш Союз веде розмову з дня свого заснування. І тут ми Генпрокурору союзники, але не менш важливо не допускати на державні посади непрофесійні та скомпрометовані кадри. При цьому альтернативи громадським організаціям та ЗМІ, які дають публічні оцінки, у влади нема.

У розпорядженні нашого Союзу є чимало «свіжих» фактів з різних регіонів щодо сфери захисту прав споживачів та технічного регулювання, котрі можна оприлюднити. Проте у кожному випадку спостерігається типове явище: керівну посаду незрозумілим чином обіймає нахабний невіглас, навіть з сумнівним минулим, котрий одразу ж набирає у свою «команду» таких же однодумців. Відтак залежно від їх талантів починають діяти корупційні схеми. У класичному вигляді подібне трапилося нещодавно на Тернопільщині, в Криму та інших місцях.

Але, якщо дати оцінку сучасному споживчому громадському руху в країні, то він дуже розпорошений та розрізнений. Із зареєстрованих Мінюстом понад 3000 громадських організацій тільки 20 в назвах мають відношення до цієї сфери. До тих, хто дійсно захищає права наших співвітчизників як споживачів від корупціонерів часто застосовується адмінресурс, тиск, шантаж, підключаються силові структури, суди, тощо. А за висвітлення в ЗМІ корупційних дій чиновничої «консолідованої мафії» Держспоживстандарту Нацкомісія з питань суспільної моралі навіть проводила розслідування, звинувачувала громадські організації споживачів, підключала до цього прокуратуру. Така комісія, яка працює проти суспільства, зрозуміло, країні не потрібна.

А чого варта справа, яку тривалий час розглядає Святошинський районний суд у м. Києві проти Союзу споживачів (м. Дніпропетровськ) та ЗМІ, які друкували ці матеріали. Тут є над чим задуматись всім, в тому числі і Вищій Раді Юстиції.

Загалом в Україні організацій споживачів, зареєстрованих у територіальних органах Мінюсту, понад двох сотень. Деякі з них існують лише на папері, або утворюються «розумними» бізнес-структурами та посадовцями у сфері захисту прав споживачів за принципом кримінальних пірамід.

Є посадовці та «активісти», які під патронатом адмінресурсу застосовують шахрайські дії в громадському русі: самі для себе пишуть «вітання» від Президента України, самі собі пишуть скарги, самі ж їх перевіряють і влаштовують торги з підприємцями за рахунок держави, якості та безпеки життя людей, яка з кожним роком погіршується. Своїми діями вони не об’єднують суспільство, а вдаються до свідомої брехні, провокацій і дезінформації з метою отримання преференцій для себе і своїх «ляльководів». Навіть торгують посвідченнями міфічних “поважних установ» та мильних утворень по боротьбі з корупцією та оргзлочинністю. Пропоную відповідним органам влади зацікавитись цими структурами і пірамідами.

Технічне регулювання, якого немає?

Сьогодні Уряд починає застосовувати послідовні кроки щодо підвищення якості і безпеки життя своїх громадян. Ми ці дії вітаємо. Адже негараздів у сферах життєдіяльності людини – охороні здоров’я я, захисті прав споживачів, технічному регулюванні тощо – чимало.
Так, за оприлюдненими даними Рахункової палати, Державна програма зі стандартизації та гармонізації чиновниками та посадовцями провалена. В 2009-2010 роках та протягом 9 місяців 2011 року на виконання заходів щодо стандартизації Держспоживстандарт і центральні органи виконавчої влади, задіяні у виконанні програми, використовували 34,2міл. грн, з яких близько 21 млн. грн. — неефективно і з порушенням чинного законодавства. Мабуть прокуратура ще дасть правову оцінку цьому явищу.

Укладання договорів з міжнародними організаціями щодо визнання результатів вимірювання та оцінки відповідності вітчизняних акредитованих органів іншими країнам світу Національним агентством з акредитації України (НААУ) також провалено.

Державні акредитовані випробувальні лабораторії почали залишатись без належного використання, навіть в прикордонних областях (наприклад Волинь). Стиль роботи чиновників сфери став схожий на стиль роботи Державної служби зайнятості: якщо нема відкатів, або хабарів то і допомоги, і сприяння нема, дозволу на виконання роботи, електронних номерів із держреєстра також нема. Достатньо правоохоронцям глянути на приватні будки на переходах за кордон по видачі сертифікатів відповідності без випробувань, в тому числі на авто і сільгосптехніку, поцікавитись фантастичними цінами за них, щоб все стало зрозуміло. Ця тіньова оборудка є суто столичною і породжує невдоволення бізнесу, споживачів, в тому числі владою і реформами.

Держава вже тривалий час чекає інвентаризації своєї власності (стандартів), а виробники, імпортери, експортери та випробувальні лабораторії — публікацію усіх гармонізованих стандартів, які слугують доказовою базою виконання вимог технічних регламентів, яких як і гармонізованих стандартів розроблено обмаль.

В Україні на виробництві харчових продуктів діють понад десять тисяч технічних умов (ТУ), що майже на порядок більше чим національних стандартів і які часто-густо відрізняються від них в гіршу сторону. Ще один парадокс: сертифікацію скасовуємо, переходимо на оцінку відповідності і не відомо до чого цю оцінку прирівнювати. Взагалі відміна сертифікації імпортованої продукції особливо продуктів харчування – це великі проблеми на споживчому ринку країни. Щоб вітчизняним товаровиробникам потрапити на європейські ринки, необхідно мати чимало сертифікатів, в той же час до нас потрапляє увесь непотріб з інших країн. Відомо, що до України, як держави третього світу, надходять ті продукти, які не відповідають міжнародним стандартам і заборонені в інших країнах де їх виробляють. От так наш споживчий ринок поступово перетворюється у смітник.

Що робити? По-перше, не треба вигадувати велосипед а терміново посилити законодавчо відповідальність виробників за небезпечну та неякісну продукцію. Треба переглянути структуру державних органів влади у цих сферах. Так є, приміром, європейський досвід, коли на базі інститутів створювалися Національні органи (зі стандартизації, метрології тощо) які за допомогою влади і бізнесу предметно опікуються цими питаннями. Можна розглянути й досвід Росії або Республіки Білорусь. Там були створені окремі органи центральної влади – “Госстандарт”, “Белстандарт”.

Про негаразди в технічному регулюванні і шляхах сприяння вітчизняним товаровиробникам ще у минулому році заявляли вчені “Інституту економіки та прогнозування” Національної академії наук України, але їх голос владою також не був почутий. На жаль часу обмаль — на думку вчених, реформи в сфері технічного регулювання необхідно завершити до 2014 року, інакше ситуація буде мати вкрай негативні наслідки для промисловості і економіки країни.

Стандарт споживача – черговий міф для України?

Слід нагадати що до 2000 року функціонували Держстандарт і Держспоживзахист – два органи центральної виконавчої влади. Потім вони були ліквідовані, а функції передані до Мінекономіки. В 2002 році був знову утворений, але вже новий орган, Держспоживстандарт з спеціальним статусом, в якому об’єднали функції Держави щодо стандартів і захисту прав споживачів, вийшовши на прогресивну модель ISO «Стандарт для споживача!». Час довів ефективність цієї моделі, як в країні так і за її межами.

У 2005 році Держспоживстандарт ліквідують і через деякий час поновлюють. У кінці 2010 року його знову ліквідовують і «створюють» Державну службу технічного регулювання (ДСТР). При цьому “завис” у повітрі захист прав споживачів. Не створивши ще ДСТР, як її на початку 2011 року також ліквідовують, а Держспоживстандарт реорганізовують у новий орган: Державну інспекцію захисту прав споживачів та ринкового нагляду — «Держспоживзахист». При цьому забули про технічне регулювання, тобто функції Держстандарту.

Як бачимо, реформування органів державної влади у сферах захисту прав споживачів та технічного регулювання протягом останніх семи років не послідовне і без наукового підґрунтя, а часто і без зрозумілої суспільству логіки. Все це нагадує броунівський рух. А де ж управлінський принцип «Сім раз відмір, один раз відріж»!?

На мою думку, передача цих функції Міністерству з торговельними функціями — це принципова стратегічна помилка. І тут можна було б глянути на досвід сусідів. Наприклад, як у Росії, об’єднати санітарну службу і захист прав споживачів в єдиний орган. А можна було б утворити взагалі потужний єдиний центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, який би охопив функції санітарної і ветеринарної служби та захист прав споживачів і замикався б на Прем’єра…

Без сумніву захисту прав людини багато не буває і треба підвищувати як відповідальність виробників і бізнесу за безпеку і якість товарів, робіт і послуг, так і розширяти повноваження регіональної та місцевої влади і органів самоврядування в цій сфері, але не за рахунок конституційних прав споживачів. Наприклад в Автономній Республіці Крим (АРК), до розвитку і збереження якої я в минулому приклав багато законодавчих і практичних зусиль, змінами до закону «Про захист прав споживачів» в перехідних положеннях довгоочікуваного закону «Про Раду міністрів Автономної республіки Крим» Держава взагалі відсторонена від свого конституційного обов’язку по захисту прав кримських споживачів. Переконаний що таке рішення є парламентським браком.

Інший такий брак, по оцінці нашого експерта і керівника обласної організації Союзу споживачів України В.І.Блаженчука, парламент готує в проекті закону про адміністративні послуги, в якому стандартизацію, сертифікацію, метрологію і нагляд робить спробу віднести до таких послуг. Це є підтвердженням того, що розробники закону не володіють науково-технічним предметом, як це вже було з введенням українського часу.

Адмінреформі – бути!

Настав час розглянути питання про безпеку та якість життя людини вже на рівні Президента України, оскільки він призначає та звільняє кадри, які повинні здійснювати реформи. Дехто повинен вже відповісти за бездіяльність при їх проведені. Як зазначає в листі депутат Харківської міськради багатьох скликань, Лауреат Державної премії України, член правління Союзу споживачів Україні М.М.Буденний, «…в настоящее время ведомства, которым даны права и полномочия в сфере контроля пищевой продукции (Минагрополитики, Минздрав, Ветеринарная служба) ничего не сделали для улучшения надзора и контроля, особенно при ее производстве. Вакуум правового воздействия, который образовался после отмены госнадзора за соблюдением норм и правил, остался незаполненным. Указанные ведомства работают по старинке, не усовершенствовали свои собственные правила контроля за пищевой продукцией, исполняют свои обязанности по старым нормативным документам 50-летней давности».

Керівники ряду громадських організацій земляцтв в Києві, стурбованих низкою якістю споживчого ринку і медикаментів в різних регіонах країни, ініціювали питання перед фракцією Партії Регіонів (Єфремов О.С.) щодо необхідності проведення парламентських слухань з проблем якості і безпеки життя людини. Сподіваюся, усі парламентські фракції підтримають їх, передусім депутатська більшість.

Лозунг «Кадри віршують все!» є особливо актуальним для нашого часу, а тому треба заборонити звільнення та призначення кадрів здійснювати без участі колегій і громадськості, що має місце в структурах влади. Це не складно. Достатньо внести доповнення в типове положення про колегії та громадські ради при урядових органах, а їх склад і роботу взяти під урядовий контроль.

В Конституції України зразка 1996 року, в розробці й прийнятті якої я брав участь, також назріли зміни. Але це питання окремої статі.

Якість і безпека – пріоритетні напрями діяльності уряду

Якість і безпека життя у всьому світі стає важливішим критерієм національної державної політики, оскільки саме через цей показник можна дати не заполітизовану оцінку ефективності управління відповідними галузями і сферами людського буття. В той же час, поняття “індекс якості життя”, на жаль, у нас в країні ще не став вирішальним при оцінці діяльності влади, або перед прийняттям державних програм. Але це поняття включає у себе такі важливі блоки, як: охорона здоров’я і захист прав споживачів, вік життя людини, соціальна стабільність, доходи населення, умови проживання, освіта, тощо. У нас поки що зростання ВВП є головним показником добробуту, але в країні повинен моніторитися не тільки показник зростання ВВП, а в першу чергу індекс якості життя людини, який є лакмусовим папірцем ефективності дій влади у всіх сферах життєдіяльності людини.

Вважаю, що Кабміну бажано терміново розробити і затвердити новий споживчий кошик який ляже в основу Державної цільової програми безпеки та якості життя громадян країни на 2012-2015 рр. Приклад – Євросоюз, де діє аналогічна програма, на яку виділяються сотні мільйонів євро. Переконаний, так буде і у нас в Україні.

Я зупинився тільки на деяких питаннях хвилюючих суспільство, а їх значно більше. Час вимагає заповнити задекларовані Президентом України та Урядом програмні засади реформ реальним змістом, почати суворо питати з тих хто гальмує, або заважає їх проведенню. Переконаний, що при посилені ролі громадськості та її впливу на рішення влади ми зможемо разом подолати усі негаразди і наблизити якість життя наших співвітчизників до найкращих світових стандартів.

Оставьте комментарий