Енергетика країни: підводні течії та гальма

7. ноября 2011 | От | Категория: проблемы

Енергетична безпека країни складається з природних ресурсів, нафтогазовій та вугільній промисловості, науково – технічного потенціалу, і системою управління всіх рівнів. Для розуміння актуальності проблем, я коротко роз’ясню їх суть.

Перша із них, відноситься до розвідки вуглеводних на дні шельфовій зони. Так в дев’яностих роках, на акваторії Чорного моря проводився інтенсивний пошук газу. Не зважаючи на позитивний прогноз і наполегливе їх виконання, результати виявились нульовими. Причиною такого становища, була відсутність надійних засобів оконтурювання газового родовища. Хімічний аналіз на газ, який ефективно використовується на суші, в морі виявився марним. Наявність в шельфовій зоні знакозмінних течій високої швидкості призводить до перемішування водної маси у великих об’ємах, і тому результати проб на розчинений в морській воді газ, взятих в різних місцях акваторії, виявились близькими по значенню.

Раніше, при проведенні сейсмоакустичних досліджень на шельфі Чорного моря, в яких я брав участь, на окремих ділянках, візуально і за допомогою гідролокатора, спостерігався вихід газових бульбашок, а це вказувало на те, що крім газу, розчиненого у воді, з газового родовища одночасно підіймається і вільний газ у вигляді газових бульбашок. При цьому за рахунок Архімедової сили, газова бульбашка не може мігрувати на велику відстань від родовища, бо вона підіймається на поверхню моря за відносно короткий час і переходить у повітря. Розрахунки показали, якщо зареєструвати газові бульбашки у воді на фіксованій глибині і визначити їх розмір, та одночасно виміряти глибину дна і швидкість течії в цьому місці, то можна з потрібною точністю розрахувати положення на дні, місць виходу газу, що дає змогу встановити межі родовища.

З цими матеріалами я звернувся до Академіка НАУ Е.Ф. Шнюкова, фахівця з морської геології, з проханням оцінити проект з погляду можливості його практичного використання. Останній підтвердив плідність ідеї метода і реальність створення апаратури для забезпечення потрібних вимірів. Для макетування окремих блоків пристрою з метою перевірки методу, необхідно було найти на першому етапі, кошти в сумі 40-50тис. гривень. В цей час, згідно наказу Міністерства освіти і науки України від 29.05.2001р. за № 432 в НТУУ “КПІ ” був оголошений конкурс на фінансування актуальних робіт в області науки, техніки і промисловості, за рахунок державного бюджету. Я підготовив запит на фінансування проекту “Спосіб і апаратура визначення газопроявів в морських середовищах”, по розділу “Енергетика та природні ресурси” . Всі необхідні документи з рекомендацією Е.Ф.Шнюкова, були подані в комісію НТУУ. На розгляд проекту не були запрошені ні академік Е.Ф. Шнюков, ні я, а поданий проект без будь – якої аргументації чи пояснення, з грубим порушенням наукової етики був відкинутий. Це зробили керівники НТУУ “КПІ“ і МОН України останні розробляли умови конкурсу, контролювали його виконання і аналізували одержані результати. Не дивлячись на те, що на запропонований спосіб був одержаний Патент України за № 57600, в подальшому, роботи за вказаною темою за відсутності фінансування були припинені. Таким чином, плідна ідея, яка можливо, могла б допомогти вирішенню складного питання, на жаль, не була реалізована, слід додати, з вини тих, хто повинен дбати про енергетичну безпеку країни.

Суть другої проблеми, заключається в наступному. Як відомо, задача вилучення запасів із нафтогазових родовищ відноситься до рівня глобальних наукових проблем. По статистичним даним, коефіцієнт вилучення за кордоном складає до 45 %, в Україні 25 – 30 %. Більшість нафтогазових родовищ у нашій країні, на даний час, знаходяться на пізній стадії експлуатації, що характеризується значним числом малодебітних свердловин, а тому всі роботи, пов’язані з підвищенням віддачі вуглеводних для національної економіки мають державне значення. Відомо також, що закупорка порових каналів, через які в свердловину попадає нафта чи газ відбувається як на етапі буріння свердловини, так і в процесі її експлуатації.

В першому випадку, відбувається так звана кольматація привибійної зони (частини продуктивного пласта прилягаючого до стінок свердловини ), а очищення порового простору продуктивних пластів пробурених свердловин називається розкольматацією. Існуючі на даний час технології розкольматації недостатньо ефективні, тому освоєння свердловини (переведення її в розряд діючих) затягується на тривалий час, навіть до кількох років.

Цей напрямок проведення робіт полягає в стимуляції вже діючих нафтогазових свердловин ( збільшення приросту нафти чи газу в свердловині, в якій на початку освоєння фіксується недостатній вихід вуглеводних, чи його зменшення в процесі її подальшій експлуатації ). Падіння видобутку, при наявності ще запасів вуглеводних в продуктивному пласту, в основному обумовлені зниженням проникності ( як і в першому випадку, закупоркою порових каналів ). Роботи, пов’язані з відновленням проникності складні, малоефективні, а головне затратні, що перешкоджає їх використанню у зв’язку із ризиком можливих фінансових витрат.

Перший варіант свердловинного пневмогенератора імпульсної дії для стимуляції і розкольматації нафтових та газових свердловин був розроблений та виготовлений науковою групою, ще в 1994 році. Робота фінансувалась по договору з ВАТ “Укрнафта». Науковим керівником теми був я. Випробування першого діючого макету пневмогенератора, показали неможливість його використання, із – за часткових порушень конструкції свердловини, ударною хвилею, яка виникала при його роботі. Після знайденого мною технічного рішення, яке було захищене патентом, по договору з ВАТ “Укрнафта”, з 1996 р. роботи були продовжені і ми почали працювати над розробкою “Свердловинного пневмогенератора пружних коливань наднизької частоти, резонансного збудження”. Роботи по темі просувались з деякою затримкою, але в цілому успішно. В жовтні 1999 р. були проведені перші попередні випробування пневмогенератора, а в кінці 2000 р., після доробки апаратури, другі. Згідно Актам проведення випробувань, вони були признані адміністрацією ВАТ “Укрнафта” успішними. В квітні 2001 р. була підготовлена “Програма та методика промислових випробувань пневмогенератора”, затверджена. Головним інженером НГВУ “Чернігівнафтогаз”, філія ВАТ “Укрнафта”.

Були підготовленні і узгодженні документи на продовження дії договору до 31.12.2001р., з одночасним збільшенням договірної ціни. Проте, в подальшому, Керівництво ВАТ, їх не підписало і тому проведення промислових випробувань пневмогенератора було під загрозою не виконання. Причина була проста, Заступник Голови правління ВАТ “Укрнафта” Ю.О.Зарубін, який керував технічними питаннями, через начальника технічного відділу В.Н.Бульбаса, запропонував мені частину коштів по темі передати йому. Брати участь в казнокрадстві я відмовився. Ситуація стала складною, я розумів, що без проведення промислових випробувань пневмогенератора, які б підтвердили його ефективність, тема буде закрита. Щоб цього не сталось ми, за допомогою сторонньої організації “Укрпромгеофізика” у другій половині 2001р. провели розкольматацію трьох, недавно пробурених свердловинах, з використанням пневмогенератора .

Результати проведених робіт, які відповідали всім умовам промислових випробувань були успішними, що було підтверджено актами проведення робіт, затвердженими керівниками БУ “Укрбургаз” головним інженером В.Г.Фільом та головним Геологом Є.М.Потюкаєвим. В кінці 2001р. зазначені акти були передані у технічний відділ ВАТ “Укрнафта”, Керуючись здоровим глуздом, ми вірили, що за результатами вказаних робіт на промислах, з використанням пневмогенератора, які показали високу ефективність метода і розробленої апаратури, роботи по впровадженню нової технології у нафтогазову промисловість будуть продовжені. Але трапилось зовсім інше, керівництво ВАТ “Укрнафта“ своїм рішенням від 08.01.2002 р. припинило дію договору, заднім числом з 31.12.2000 р. Відразу після припинення дії договору, з 01.01.2002р. співробітники наукової групи НТУУ “КПІ“ були виведені із штату. Для формального закриття договорів потрібно було підготовити і передати ВАТ „Укрнафта “ наукові звіти та технічну документацію по двох темах, які виконувались науковою групою. Одна з яких була розробка пневмогенератора, а друга пристрій для виміру проникності порід. Загальна сума одержаних коштів за виконані роботи, з урахуванням оплати робіт за попередні 1993 – 1995 роки, складала близько 400 тис. грн. Десь в травні 2002 року нами, без оплати праці, були підготовлені звіти по науковим темам і розроблена технічна документація на апаратуру, які були передана в технічний відділ ВАТ “Укрнафта“. Вказані договори були закриті, але легалізувати наукову групу не вдалось. Моє прохання легалізувати групу на принципі самоокупності, керівництвом НТУУ не було підтримане, при цьому слід відмітити, комерційні структури без особливих труднощів орендували університетські приміщення. Вийти із цього тупікового положення можна було тільки одним шляхом, довести технічний рівень пневмогенератора до промислового зразка і підтвердити можливість його практичного використання. Наступив 2003 рік, ми без зарплати і будь яких коштів, повністю закінчили модернізацію апаратурного комплексу до рівня промислового зразка, та розробили необхідні методичні рекомендації для використання пневмогенератора, як при розкольматації, так і при стимуляції нафтогазових свердловин.

Фінансування для проведення експедиційних робіт ми теж не одержали і були змушені залучити посередника, який оплатив необхідні витрати, що дозволило провести вказані роботи. Ми одержали від замовника 30 тис. грн. На рахунок НТУУ “КПІ“ за виконанні роботи надійшло 17 тис. грн., лишки були передані посереднику. Тим самим, була підтверджена можливість закінчити впровадження нової технології у нафтогазову промисловість, без державного фінансування.

Підсумовуючи сказане на протязі 2003 року нами були проведені три експедиції, роботи по розкольматації на свердловинах 1 – Кавердінська, 703 – Західно – Шебилинська, та розкольматація і одночасно стимуляція на свердловині 102 — Котляревська. Акти результатів проведення робіт по розкольматації пробурених свердловин, свідчили про високу ефективність пневмогенератора, який на порядок прискорює цей процес і тому значно скорочує час переведення нової свердловини в розряд діючих. Відносно стимуляції, то на жаль, ми змогли провести вказану роботу тільки на одній свердловині 102 – Котляревська і то лише тому, що після використання відомих методів, на протязі двох років, збільшити приріст газу на цій свердловині не вдавалось.

Цей результат по стимуляції свердловини з використанням пневмогенератора був вельми значним, приріст дебіту газу збільшився більш ніж в чотири рази. З урахуванням досягнутих високих практичних результатів у використані нової технології і розроблених технічних засобів, ми сподівались, що керівництво НТУУ підтримає нас і дасть змогу закінчити впровадження пневмогенератора у нафтогазову промисловість. Тим більше, коли ми не раз чули від М.З.Згуровського та М.Ю.Ільченка, як вони бідкаються розвитком економіки нашої держави. Але трапилось зовсім інше, керівництвом НТУУ “КПІ“ із корисливих мотивів, була організована і виконана рейдерська операція, в результаті якої наукова група була розігнана, роботи по впровадженню пневмогенератора були припинені, а діючий макет апаратури був зачинений в підсобці, де він ржавіє до цього часу. Це трапилось в останні дні 2003 року. З точки зору інтересів держави, я запропонував керівникам Технічного університету, для впровадження пневмогенератора, безкоштовно передати апаратуру, разом з технічною документацією іншим організаціям, які виявили бажання продовжити цю роботу. Серед них були інститут “Нафти і газу “, “Укрпромгеофізика“, КБ ” Геофізизичного приладобудування “ і навіть НАН з одним і тим же адміністративним підпорядкуванням, але керівництво НТУУ не захотіло передати їм апаратуру.

Після всіх моїх невдач тільки національна настирливість примусила мене в серпні 2004 року звернутись з цього питання з листом до Міністра освіти і науки В.Г.Кременя і одночасно до Голови правління НАК “Нафтогаз України “ Ю.А.Бойко. Перший заступник міністра МОН А.М.Гуржій відповів мені замовною експертизою зробленою Ю.Войловим директором інститута “Іскра “, фахівцем по захисту інформації, негативною по складу.

Після мого звернення до Голови правління Ю.А.Бойко, результати використання пневмогенератора на промислах розглядав Департамент з видобування газу та нафти НАК “Нафтогаз України “ який оцінив їх позитивно і за підписом Начальника департаменту Б.Крупського дав висновок, що генератор успішно пройшов в 1999 – 2000р.р.попередні випробування, а в 2001 – 2003 р. стабільно працював при обробці привибійних зон на промислах, тому враховуючи ці дані, Департамент з видобування газу та нафти не вважає за доцільне проводити ще одно промислове випробування пневмогенератора.

Що стосується подальшого використання наднизькочастотного пневмогенератора резонансної дії для обробки привибійних зон, то його практичне використання вирішувати з нафтогазовидобувними підприємствами.

Після висновку НАК “Нафтогаз України“, я звернувся з листом до Міністра МОН С.М. Ніколаєнка, в якому повідомив про це і попросив його прийняти заходи, щоб припинити свавілля, яке тягнеться вже другий рік. Вказане звернення як і всі послідуючі закінчувались відписками. Я знову подав лист на ім’я Міністра МОН і одночасно послав копію листа Віце — прем’єр міністру КМУ В.А.Кириленко з проханням взяти під свій контроль розгляд моєї скарги. Відповіді ні від першого, ні від другого я так і не одержав. Наступив 2006 рік, я розумів, що розгляд моєї скарги на зловживання керівництва НТУУ “КПІ “ та МОН заблоковано високими посадовцями. Це був початок листування, який розтягнувся на довгі роки і який, як виявилось, не мав кінця. Всі подані мною листи до керівництва МОН, НАК “Нафтогаз України “, “Мінпаливенерго “ залишались без відповіді, чи закінчувались відписками тому мені було необхідно звернутись до перших осіб держави, але як виявилось в подальшому, зробити це було неможливо. Мої звинувачення у зриві впровадження пневмогенератора, налякало Начальника Управління Секретаріату Г.К.Голоту, та заступника міністра МОН А.М. Гуржія, і вони “допомогли “ вирішити цю справу організувавши підлог. Як пише в своєму листі член правління, НАК “Нафтогаз України “ Б. Крупський від 28.02.06. за № 4 / 3 – 74, „…на виконання доручення Секретаріату Кабінету Міністрів України та до листа Міністерства освіти і науки України розглянув Ваші звернення від 12.12.05 та від 02.02.06. щодо впровадження пневмогенератора на родовищах нафти і газу України та повідомляє”. Дійсно, п. Голота та п. Гуржій, великі фахівці по проблемам газо нафтовидобування, звернулись до Крупського провести ревізію раніше затвердженому ним висновку, про доцільність впровадження свердловинного пневмогенератора, який з їх погляду, був помилковим. Тому, раніше підписаний Крупським лист, був замінений на другий, за підписом того же Крупського, зміст якого був протилежний першому. Тепер, стверджувалось, що НАК “ Нафтогаз України “ не давала позитивного висновку про успішність попередніх випробувань, а висловилась про недоцільність проведення ще одного промислового випробування, тільки з метою визначення разом з підприємствами Компанії, доцільності його впровадження. Іншими словами, роботу потрібно було нам починати з нуля, спочатку визначити доцільність його впровадження, а потім вже впроваджувати. Виникає риторичне питання, чи можуть чиновники високого рангу, котрі повинні бути опорою держави, гадити своїй державі. Відповідь – можуть як, що вони мерзотники, а це і є саме той випадок. Відносно Крупського, то скажіть, який чиновник при здоровому глузді, через півтора року стане переписувати службовий документ. Недоумок мабуть забув народну мудрість, що написано пером, то не вирубиш навіть сокирою. Два листа з протилежним змістом однозначно вказують на оман. Одержавши підкидний лист Гуржій організував 29. 03. 06 р. в МОН нараду під своїм головуванням, по розгляду одного питання, доцільності впровадження свердловинного пневмогенератора. На нараді були присутні співробітники МОН, представники НТУУ “КПІ “та я. Як витівник з будинку відпочинку Гуржій виголосив – часу обмаль, давайте швиденько за десять хвилин, вирішимо це питання, учасники наради почали одноголосно повторювати рішення ВАТ “Укрнафта “, від 27.12.2001 р про низьку ймовірність одержання задовільних результатів використання пневмогенератора. Коли я звернув увагу, що роботи проведені на протязі 2001 та 2003 р.р. показали його високу ефективність і це підтверджено висновками НАК “ Нафтогаз України “, про які всі присутні знали, Гуржій дістав із рукава фальшивку і зачитав другий висновок. Я сказав, що це підлог і я покинув нарду. Таким чином, керівництво МОН, ще раз підтвердило рішення НТУУ “ КПІ “ про недоцільність впровадження пневмогенератора.

Я звернувся до Голоти і одночасно відіслав лист до Голови Верховної Ради В. Литвина. Відповідь я одержав від Заступника Голови правління НАК “ Нафтогаз України “ Б.Клюк. Як відмічено в листі — на виконання доручення Секретаріату Кабінету Міністрів України (Голота знову просить зробити “ потрібні “ висновки) , НАК “Нафтогаз України “ розглянула ваше звернення. Замість того, щоб провести службове розслідування і покарати Крупського, Клюк, перекручуючи факти підтвердив правильність його підложного висновку.

Після мого листа, в якому я роз’яснив хибність висновків Б.Клюка, у відповіді, яку я одержав від нього, останній визнав ефективність та доцільність використання пневмогенератора, бо пише: “При плануванні проведення робіт з інтенсифікації притоку нафти і газу… підприємства враховуватимуть можливості запропонованої Вами технології “ (лист НАК “ Нафтогаз України “ від 19.05.06, за № 12 / 2 – 617 – 3749).

Більше керівники НТУУ, МОН України, НАК “ Нафтогаз України “ і Мінпаливенерго не пробували поставити під сумнів доцільності впровадження пневмогенератора Але після цього, яких нибудь позитивних зрушень по відновленню робіт з використанням пневмогенератора не відбулось.

Всі мої звернення до Президента 17.12.07 , 27.02.08, та 18.07.08 р. ( копії яких одночасно були відправлені до Генеральної прокуратури ) залишились без відповіді. Мій лист до Прем’єра України Ю.Тимошенко спіткала таж участь, на нього відповів Заступник Голови правління НАК “ Нафтогаз України “ Тріколіч. В якому повідомлялось, що мені треба негайно приступити до узгодження конкретних об’єктів, програм та строків проведення робіт. Ця позитивна відписка, без сумніву, в першу чергу призначалась Генеральній прокуратурі, яка повинна була їх заспокоїти. На моє чергове звернення до Генерального прокурора і одночасно до заступника міністра КМУ Кондика, яке до них, без сумніву, не попало, я повідомив, що для відновлення робіт необхідно відновити наукову групу, одержати пневмогенератор і виділити необхідне фінансування. Мені знову відповів Тріколіч і роз’яснив, що виконання поставлених мною прохань не входить в його компетенцію Коло замкнулось. Остане моє звернення 26.04.2011 р. , до Заступника Глави Адміністрації Президента Акімової І.М. з проханням ініціювати перед урядом питання по удосконаленню Закону про звернення громадян України, було перехоплене і відправлене директору Мінпаливенерго п. І.Кирюшину.

Я закінчив свою розповідь, висновки робіть самі.

З повагою

В.М.Гуцалюк.

Оставьте комментарий