Валерій САРАУЛА: «Єдине, що не пробачається в «Ранкових курасанах» — поганий настрій їхніх ведучих…»

17. октября 2013 | От | Категория: Человеческое измерение

Наприкінці вересня шоумен і ведучий Валерій Сараула приєднався до команди нового ранкового шоу каналу ТВі «Ранкові курасани». Валерія (а особливо його добре поставлений голос) глядачі досі пам’ятають за містичним проектом «Паралельний світ».

Валерій Сараула — за фахом актор театру й кіно (у 2002-му закінчив театральний інститут ім. Карпенка-Карого). На телебачення потрапив одразу після інституту, ставши учасником реаліті-шоу «За склом — тепер ти в армії». Далі він чотири років працював ведучим у «Кунсткамері» на Новому каналі і шість років — у «Паралельному світі».
Про своє нове амплуа — ведення ранкового шоу ТВі — Валерій Сараула відверто розповів читачам «Правди України»
— Валерій, ти — досвідчений телеведучий, маєш за спиною досвід роботи у таких у свій час популярних проектах, як «Кунсткамера» та «Паралельний світ». Однак, наскільки твої уявлення про роботу на ТВі збіглися із реаліями?
— Можу сказати абсолютно відверто – на ТВі, у «Ранкові курасани», я йшов без найменшого уявлення про те, що тут буде відбуватися… Однак реальність перевершила усі мої сподівання. Це правда! Перш за все, це стосується професійного зростання. Бо, насправді, те, що я отримав тут за три-чотири ефіри — незрівнянно більше, ніж я тримав за три-чотири роки роботи в моєму попередньому проекті. В «Курасанах» мені дуже комфортно, і, одночасно, некомфортно. Некомфортно в плані пізнання самого себе в прямому ефірі. А комфортно від того, що я відчуваю: «Курасани» — це живий організм, який росте, зростає, і я зростаю разом з ним. І нехай так і буде якомога довше..
— Що значить «пізнання себе в прямому ефірі»?
— До цього я ніколи не працював у прямих ефірах. Приміром, такий технічний момент як «підслушка» у твоєму вусі… Попервах, здавалося, що це якась жива істота, яка живе своїм життя у твоєму вусі, сама з собою розмовляє. В будь-якому випадку, є технічні моменти, до яких потрібно звикнути — хронометраж, таймінг… А ще – інтерв’ю з гостем студії. Потрібно в мінімум часу вкласти максимум інформації. Однак, етап технічного пізнання процесу, думаю, пройде досить швидко. Головне – творчий процес.
Ранкові курасани» — це однозначно колективна робота.
— Віталій, окрім технічних моментів, з якими ще труднощами, чи, скажімо, незвичними для тебе речами, ти зіткнувся в «Ранкових курасанах»?
— Я зрозумів, що наше шоу – це однозначно «колективна праця». І тільки усвідомивши, що ти – просто «гвинтик» великого і складного механізму, який зветься «Ранкові курасани», можна досягнути успіху…
— А як же твоя творча особистість – єдина і неповторна?
— Моя особистість нікуди не подінеться, повірте. Тут як у футбольній команді. Я можу видавати якісь штуки особистісні, але результат залежить виключно від командної гри.. Тобто, показуючи індивідуальний стиль гри, не можна забути, що ти працюєш на команду. Ось у цьому — фішка «Курасанів», та, й думаю, загалом усіх телевізійних шоу подібного формату.
— Під час ефіру ти контролюєш партнерів – що і як говорять, як себе поводять в ефірі?
— Якщо чесно, більше думаю про себе, про свою поведінку. Бо в кожного «курасана» є своя місія, свій образ, свій імідж.. А щодо партнерів… Ну, приміром, що б не сказала моя партнерка Ліна (співведуча «Ранкових курасанів» Ліна Горбач – ред.), для мене це завжди свято….Я чесно кажу, не жартую. Коли вона тільки розпочинає свій спіч, мені стає смішно, я готовий розцілувати Ліну!
Сценарій від вашого реготу не зривається?
Так у тому-то і справа, що тут, в «Курасанах» можеш реготати, скільки хочеш!
«Фразу «яка смачна смажена картопля» можна промовити так, що у людей слинки потечуть…»
— Розкажи, будь ласка, як відбувається підготовка до кожного ефіру?
— Десь об одинадцятій вечора ми отримуємо сценарій ранкової передачі. До того ми одговорюємо, що буде відбуватися в ефірі в загальних рисах. Окрім того, кожен з ведучих може надавати свої пропозиції стосовно того, що буде відбуватися в ефірі чи стосовно гостей студії, яких, на наш погляд, потрібно запросити в ефір, тощо. Окрім того, кожен ведучий має свою щотижневу рубрику, яку він готує. У мене, приміром, рубрика «Куди подітися». Щоп’ятниці я розповідаю, куди краще піти на вихідних, причому, стараюся пропонувати не щось попсове, а щось таке камерне, про яке мало хто знає, але від чого може «зірвати дах», так би мовити… Це може бути і вистава, і концерт, і перфоменс, і якась літературна тусовка.. Окрім того, мушу зазначити, що у нас нема установки – не відступати ні на крок від сценарію. Якщо, приміром, під час ефіру я згадаю епізод із свого власного життя, який лягає в контекст моєї розповіді – я маю повне право про нього розповісти.. Існує і ще один момент: як про ці культурні події, які я анонсую у своїй рубриці, розповісти так, аби людина встала і пішла туди, куди я її запрошую сходити? Це вже залежить від ведучого. Можна одна фразу, приміром, «яка смачна смажена картопля» сказати так, що у людей слинки потечуть…
— На твій погляд – глядачі довіряють «курасанам», які розповідають їм про те чи інше варте уваги явище чи подію?
— Зворотній зв’язок із нашою глядацькою аудиторію відбувається, приміром, через соціальні медіа. Звісно, на Фейсбуці у нас є своя сторінка, на якій наші симпатики (та й не тільки) можуть озвучувати свої враження від того чи іншого ефіру. Cкажу чесно: я не великий любитель критики. Але, насправді, усі ті зауваження і побажання, які приходять на сторінку «Ранкових курасанів» від глядачів – абсолютно слушні і коректні. На них варто реагувати.
— А можеш навести конкретний приклад якогось зробленого на адресу «Курасанів» зауваження, яке ви взяли до відома?
— Передусім, це стосується грамотної мови в ефірі. «Задавати питання» чи «ставити питання». Я лише на шостому ефірі почав «ставити питання», а до того – «задавав» його. Спасибі глядачам, котрі відреагували на цей мій (каюсь!) русизм. Тепер я завжди тільки «СТАВЛЮ питання»! Або – слова-паразити. Приміром, слово «наразі», яке тільки засмічує мову…Взагалі – питання гарної мови в прямому ефірі зараз дуже, на жаль, болюче. Я кажу не тільки про ТВі, а практично про всі центральні канали. Я переконаний – кожен телеведучий повинен постійно поповнювати свій словниковий запас. Яким чином? Читати українську класику, переходити на українську мову в побуті. Хоча, з іншого боку, розмовляти в «Ранкових курасанах» добірною літературною мовою – теж, на мій погляд, недоречно. В нашому форматі такий стиль спілкування буде виглядати дещо неприроднім.
— Як же ви виходите із такої ситуації?
— А ми вигадали свою мову, «курасанську» (сміється). Це – добротна українська мова з вкрапленнями нашого, «курасанського» новоязу. А якщо серйозно – я категорично виступаю за чисту, красиву, багату українську мову в нашому щоденному житті.
— Розкажи, будь ласка, про ваших гостей. Скільки їх до вас зазвичай приходить протягом одного ранкового ефіру?
— Два гостя. Однак розмова з кожним із ним потребує ґрунтовної підготовки. Ми ж запрошуємо до себе непересічних особистостей – митців, літераторів, артистів, тобто значимих для суспільства людей. А хочеться ж задати людині таке питання, яке йому пересічні журналісти жодного разу не ставили. Тому – стараєшся, вишукуєш про людину інформацію і в Інтернеті, і серед знайомих.. Й іноді нам вдається «нарити» якийсь ексклюзив. А інколи серйозних людей ми «вибиваємо» несерйозними запитаннями. Це, насправді, додає драйву в розмові. Інколи людина приходить така якась «зашорена» — можливо, спросоння (ми ж бо ранкове шоу), а, можливо, вона просто інтроверт. А от якесь несподіване, на грані фолу питання вибиває її з рівноваги, вона «прокидається» і вмикається в розмову.
— Наприклад?
— От, приміром, був у нас в гостях дизайнер Сергій Смолін. Звісно, говорили про серйозні речі, про його Дім моди. І раптом Ліна питає: «Я знаю, ви лінію одягу для працівників столичного метрополітену розробляєте…». Хоча, здається, він так і не зрозумів, що то був жарт… А взагалі, якщо серйозно, гість студії — це 40% успіху всього ефіру. Якщо прийде цікава людина, а тобі ще й вдасться якусь родзинку в розмові з нею додати – успіх програми гарантовано..
— А тобі самому цікаво розмовляти з людьми, які приходять до вас у студію?
— Знаєш, потрібно зробити так, щоб тобі самому стало цікаво розмовляти з людиною, яку ти бачиш вперше в житті. Потрібно «зачепити» людину, розворушити, «достукатися» до чогось найпотаємнішого, аби вона розкрилася у ті двадцять хвилин розмови. Якщо тобі цікаво – то й глядачам буде цікаво. Це – аксіома. Саме на такий формат спілкування ми й орієнтуємося..
— Розкажи, будь ласка, про нинішній склад ведучих «Курасанів»…
— Окрім мене, в «Ранкових курасанах» працює Ліна Горбач,Саша Голубов та Юля Крапівіна.
— Ви особисто вже відчуваєте себе однією командою?
— Йде процес притирання. Знайте, це як новенький автомобіль – ще потрібно пройти обкатку. Але в самого автомобіля – величезний потенціал (усміхається)…
— Що, на ваш погляд, головне в такій командній роботі?
— Партнерство! Ви знаєте, інколи після ефірів хочеться літати. Це – результат злагодженої роботи усієї четвірки ведучих. Я переконаний, що ось такий «літаючий» настрій передається глядачам. А для того, аби його досягнути, потрібно чути свого партнера, потрібно розуміти його з півслова, вміти підхоплювати його думку, не «заштовхувати в кут», а, навпаки, завжди бути готовим прийти на допомогу. Адже багато різного трапляється в прямому ефірі. Ось, приміром, ведуча рубрики «Погода» забула перед своїм ефіром увімкнути «підслушку»…. Ми це зрозуміли, кола вона вже була в прямому ефірі.. Довелося забігати в кадр і все звівши до жартів, «с шутками-прибаутками» вмикати їх «підслушку».
Розмовляла
Галина СЕРГЄЄВА

Оставьте комментарий