Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО: «Злочини колишніх президентів України не мають прощення…»

24. декабря 2009 | От | Категория: Новости, правда

Довідка «ПУ»: Омельченко Григорій Омелянович народився 4 травня 1951 року на Полтавщині. Народний депутат України 2-6 скликань, член Парламентської Асамблеї Ради Європи. Один із засновників і керівників Спілки офіцерів України. Проходив військову службу у Збройних Силах. Після закінчення Національного університету ім.. Т.Г.Шевченка працював слідчим, згодом викладачем Академії МВС України. Кандидат юридичних наук, доцент. У 1992-1995 рр. – начальник відділу військової контррозвідки Служби безпеки України. Військове звання – генерал-лейтенант. Нагороджений орденами, медалями та іншими відзнаками України, СРСР, РФ, Демократичної Республіка Афганістан, Республіки Куба, Канади та інших країн. Позапартійний. Позафракційний.

— Григорію Омеляновичу, нам стало відомо, що днями ви направили Президентові України дуже жорстке по заданій темі депутатське звернення стосовно навмисного зволікання Генеральною прокуратурою України з завершенням досудового слідства у справах про злочини, вчинені колишніми Президентами України та іншими державними діячами. Що саме ви мали на увазі, які це справи? В чому була нагальна потреба звернення до нашого гаранта?

— Звернутися до Президента України мене змусили як чисельні повідомлення у ЗМІ з цього приводу, так і звернення громадян на зустрічах, які питають мене про причини зволікання впродовж багатьох років із завершенням розслідування резонансних справ про злочини, вчинені Президентами України Леонідом Кравчуком і Леонідом Кучмою, іншими державними діячами.

При цьому дозвольте мені нагадати про те, що впродовж останніх 15-ти років я неодноразово звертався до керівників правоохоронних органів з депутатськими зверненнями і запитами про дачу правової оцінки не тільки діям Кучми та Кравчука, а також прем’єр-міністрів П.Лазаренка, Ю.Звягільського, народних депутатів України, міністрів, інших державних діячів і високопосадових осіб. Неодноразово я виступав ініціатором створення Тимчасових слідчих комісій Верховної Ради щодо розслідування неправомірної їх діяльності. Разом з депутатськими зверненнями і запитами правоохоронним органам мною направлялися документальні докази, які підтверджували наявність ознак злочинів у діях цих осіб.

Так, один із останніх моїх запитів від 20 листопада ц.р. називався так: «Про зволікання Генеральним прокурором України з завершенням досудового слідства та притягнення до кримінальної відповідальності організаторів і замовників викрадення і вбивства журналіста Георгія Гонгадзе». Цей документ був направлений Генеральному прокурору О.Медведьку, а його аналог Главі державі. Досудовим слідством і депутатською комісією зібрано достатньо доказів, які дають підстави зробити висновок, що організаторами і замовниками викрадення і вбивства Гонгадзе є Л.Кучма і В.Литвин. Проте Ген прокурор чомусь боїться порушувати проти них кримінальні справи і притягувати до відповідальності.

Ще раніше, 7 липня 1994 року Верховна Рада України за моєю ініціативою утворила Тимчасову депутатську слідчу комісію із сприяння проведенню попереднього слідства в справі «Бласко». 16 червня 1999 року — Тимчасову депутатську слідчу комісію під моїм головуванням з розслідування обставин відкриття за кордоном валютних рахунків, використання та приховування на них валютної виручки посадовими особами — громадянами України. В ході роботи комісій поступово виявилось, що 23 вересня 1992 року Президент України Леонід Кравчук своїм Указом (який, до речі, йшов під грифом «Опублікуванню не підлягає») створив Громадський координаційний центр сприяння Президентові України при дирекції Українського фонду «Нове покоління». Рішення питань, пов’язаних з організаційно-технічним забезпеченням діяльності цього Центру, указом покладалися, зокрема, на генерального директора фонду «Нове покоління» пана Шмельова. Згодом саме на рахунок фонду один з високо посадовців Міноборони України перерахував платіжним дорученням з валютного рахунку міністерства 1 млн. дол. США. З мотивацією: «на будівництво житла військовослужбовцям, звільненим зі Збройних Сил України»

Але справа в тому, що Фонд «Нове покоління» був громадською організацією і, згідно із Законом України «О об’єднанні громадян», який набув чинності 18 липня 1992 року, не мав права займатися господарською діяльністю, у тому числі і будівництвом житла. Тому АПБ «Україна» заблокував зазначений рахунок. Тому на початку лютого 1993 року керівник фонду звернувся до тодішнього міністра оборони України К.Морозова з проханням змінити призначення мотивацію зазначеного переказу і запропонував варіант: «на добровільний внесок для забезпечення статутної діяльності фонду». До речі, цей лист В.Шмельов не надіслав до Міноборони України, а залишив його копію в справах фонду для приховування дій, направлених на викрадення 1 млн. дол. США, які були перераховані на рахунок корпорації «МІТ Іnternational, INC».

Далі. Нам стало відомо, що приблизно в цей час син Леоніда Кравчука Олександр особисто відкрив на своє ім’я валютний рахунок «457-Марія» в швейцарському банку «Volksbank» міста Сант-Моріс. Цей факт підтверджують відповіді на запити Генпрокуратури від правоохоронних органів США, Швейцарської Конфедерації та Князівства Люксембургу. Саме на цей рахунок П.Кудюкін, О.Лазебний та інші перерахували більше мільйона доларів США. До речі, упродовж 1993 року корпорація «МІТ Іnternational, INC» завезла до України 20 автомобілів, які, згідно із зобов’язаннями, повинні були бути повернені в США в 1996 році.

— І все робилось з дозволу тодішнього президента Л.Кравчука?

— Абсолютно так. Отже, зрозуміло, що без письмового або усного розпорядження тодішнього Президента України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України Л.Кравчука, керівництво Міністерства оборони не могло б перерахувати громадському фонду таку значну суму валюти, яка призначалася на будівництво житла для військовослужбовців при такій гострій житловій проблемі в Збройних Силах.

Члени депутатської слідчої комісії прийшли до висновку, що 1 млн. дол. США були викрадені у| оборонного відомства і перераховані за кордон за участі і сприянні Президента України Л.Кравчука і керівництва Міністерства оборони. А це вже явні ознаки тяжких кримінальних злочинів – розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах і |зловживання владою або посадовим становищем, яке завдало тяжких наслідків державним інтересам.

Матеріали і документи, які підтверджують зазначені факти і обставини, були направлені в Генеральну прокуратуру України ще в кінці грудня 1994 року (!). Проте правова оцінка цим діям Л.Кравчука Генеральною прокуратурою згідно до вимог КПК України не була дана.

І тільки через три роки, у червні і грудні 1997 року члени депутатської слідчої комісії, в якій працював і я, знову звернулися з депутатськими запитами до Генеральної прокуратури з вимогою надати інформацію про результати розслідування цієї справи, спочатку заступник Генерального прокурора Щоткін, а пізніше і в.о. Генерального прокурора України Б.Ференц в своїх відповідях повністю підтвердили, що вищевикладені факти і обставини розкрадання мільйона доларів і отримання Президентом України Л.Кравчуком в «подарунок іномарки «Шевролет Люміна», перерахування валюти на рахунок О.Кравчука відповідають дійсності. Генеральна прокуратура також повідомила, що з 20 автомобілів знайдені лише п’ять, які зареєстровані на підставних осіб, вісім — передані фірмою «МІТ Іnternational, INC» як внесок до статутного фонду інших організацій. Місце знаходження решти автомобілів невідоме.

— Але ж попри доказаність правової відповідальності винні не понесли?

— Впродовж 15 років (!) Генеральна прокуратура України так і не змогла (а скоріше, не захотіла) дати правову оцінку діям Президента України Л.Кравчука|обличчя,лице|, який по суті є співучасником|дієприкметниковий| викрадення мільйона і отримав після|потім| цієї фінансової афери в подарунок іноземний автомобіль. Викрадені державні кошти до цього часу Державі не повернуті.

Як у нам водиться, у справі знайшли «стрілочника» — начальника Головного фінансового управління МО України, якому було пред’явлено обвинувачення в зловживанні службовим положенням. Але незабаром цю справу закрили на підставі Указу Президента «Про амністію…». Цікаво, що коли цей указ підписував Президент України Л.Кучма, його попередник Л.Кравчук ще користувався «дарованим» йому автомобілем «Сhevrolet «Lumina».

Великих збитків державним інтересам України завдали і створення президентом Кравчуком з порушенням вимог Конституції України АСК «БЛАСКО-ЧМП» і незаконне призначення пана Кудюкіна його керівником. До таких висновків прийшли уряд, Генеральна прокуратура і Верховна Рада України. У цих висновках, зокрема, вказано, що «економічний і фінансовий стан пароплавства досяг критичної межі і характеризується повною кредитно-фінансовою неспроможністю. Масове списання ЧМП суден, їх продаж іноземним судноплавним компаніям, масові арешти суден в іноземних портах можуть привести до того, що наша держава залишиться без морського торговельного і пасажирського флоту. Загальна сума боргів ЧМП перед іноземними кредиторами в 1995-1997 роках не тільки не зменшилася, а навпаки, зросла до 300 млн. дол. США.

Ось вам ще є ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст.166 КК| України — перевищення влади або службових повноважень, які завдали істотної шкоди державним інтересам.

Нагадую, що 15 червня 1998 року Миколаївський обласний суд визнав Кудюкіна винним в скоєнні низки злочинів, і засудив його до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна і вкладів, а також валютної виручки, цінних паперів, які знаходилися на валютних рахунках в банках ФРН.

Злочинній діяльності Кудюкіна сприяли Президент України Л.Кравчук і уряди, які очолювали Л.Кучма і Ю.Звягільський.

Тимчасова слідча комісія прийшла до висновку, що весною 1993 року Л.Кучма, Ю.Звягільський і А.Лобов викрали з|із| Державного валютного фонду України 12 млн. марок ФРН, тобто вчинили злочин — розкрадання державних коштів в особливо великих розмірах за попередньою змовою групою осіб. Тоді я і мій колега по комісії народний депутат А.Єрмак внесли на розгляд Верховної Ради України проект постанови «Про ініціювання питання щодо усунення Президента України Кучми Л.Д. з поста в порядку імпічменту і створення Тимчасової спеціальної слідчої комісії», який був зареєстрований 11 вересня 2000 року за № 6052. Проте прокучмівська більшість в парламенті заблокувала прийняття цього рішення.

Зазначу, що керівник підприємства, яке було використане для викрадання 12 млн. марок, В. Гольдін був вбитий трьома пострілами з пістолета в Донецьку біля будинку, де проживав. Окрім того, головний бухгалтер німецької фірми, куди були перераховані викрадені кошти, Беата Шмальц також була вбита (обезголовлена) в листопаді 1996 року.

Додам, що копії матеріалів і документів, що підтверджували вчинення Л.Кучмою злочинів, мною були передані журналісту Георгію Гонгадзе, який опублікував їх в Інтернет виданні «Українська правда». Після публікації 16 вересня 2000 року Г.Гонгадзе був викрадений і вбитий працівниками міліції.

— І це була не остання «загадкова» смерть…

— Дійсно, після винесення вироку у справі П.Кудюкіна, Генеральна прокуратура України на підставі того, що за «інформації щодо загрози життю не отримано, винесла постанову про зняття з нього охорони з О.Лазебного, який був допитаний як свідок у кримінальній справі по звинуваченню Кудюкіна і підтвердив обставини відкриття Александром Кравчуком у швейцарському банку валютного рахунку та перерахування на нього 790 тисяч марок ФРН. Отже, через тиждень після зняття охорони, Лазебний був вбитий з пістолета трьома пострілами на квартирі в Києві, де він тимчасово проживав і знаходився під охороною Служби безпеки України.

На наш депутатський запит щодо розслідування обставин цього вбивства Генеральний прокурор України Михайло Потебенько, повідомив, що «не дивлячись на вжиті заходи, цей злочин на даний час залишається нерозкритим. Під час розслідування поряд з іншими версіями перевіряється версія щодо можливого вбивства О.Лазебного у зв’язку з дачею ним свідчень у кримінальній справі П.Кудюкіна».

Зазначу також, що після звільнення з органів внутрішніх справ підполковник міліції (старший оперуповноважений Головного управління по боротьбі із злочинністю МВС України) О.Дейнека, який працював консультантом у депутатській слідчій комісії у справі «Бласко» і володів інформацією про те, з ким П.Кудюкін розкрадав державні кошти і кому з посадових осіб давав хабарі, 23 лютого 1999 року був застрелений з іноземного пістолета в Києві в під’їзді будинку, де проживав.

Матеріали щодо вказаних дій президента України Л.Кравчука, або за його участі, а також матеріали про знайдені за кордоном валютні рахунки його сина і інших посадових осіб впродовж 1994-2002 років ми неодноразово направляли в Генеральну прокуратуру і інформували про це президента України Л.Кучму, який обіцяв під час президентських виборів у нього «вистачить політичної волі» подолати «п’яту владу» — владу мафії.

Але попри те, Л.Кучма своїм указом… нагородив Л.Кравчука «Орденом Ярослава Мудрого V ступеня, а через рік — ще і призначив головою Державного комітету з адміністративної реформи в Україні. З приводу цього Л.Кравчук заявив журналістам: «Цей комітет Л.Кучма створив під мене, щоб зарплата і посада забезпечували хоч якийсь рівень і статус, бо інакше було б соромно перед світовою спільнотою». А 10 січня 1999 року Л.Кучма нагородив Л.Кравчука Орденом Ярослава Мудрого IV ступеню «За видатні особисті заслуги перед Українською державою в області державного будівництва, багаторічну громадську діяльність».

На розширеному засіданні Координаційного комітету з боротьби з корупцією і організованою злочинністю 14 грудня 1999 року Президент України Л.Кучма заявив, що йому відомі факти заступництва, спроб виведення з-під удару, пересаджування в інші керівні крісла тих, хто розвалив роботу або був відмічений в неблаговидних справах На цьому ж засіданні Леонід Данилович публічно зізнався, що зазнав фіаско в боротьбі з мафією, заявивши, що за час його керівництва державою в Україні «криміналізовані» буквально всі сфери, що збереглася стійка тенденція поширення корупції практично у всіх структурних підрозділах органів влади і на всіх рівнях управління. А це вже проблема не тільки суто економічна…

А між тим, члени депутатської слідчої комісії дійшли висновку, що в діях Президента України Л.Кравчука є ознаки, зокрема, таких злочинів: розкрадання державного майна в особливо великих розмірах (ст.86-1 КК| України), неодноразове отримання хабарів в особливо великих розмірах службовою особою, яка займає відповідальне становище (ч. 3 ст.168 КК|), зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки (ч. 2 ст.165 КК), перевищення влади або службових повноважень, що завдало істотної шкоди державним інтересам (ч. 1 ст.166 КК|), і є всі підстави для порушення кримінальної справи щодо Л.Кравчука і притягнення його до кримінальної відповідальності.

Не дивлячись на неодноразові доручення Верховної Ради України проінформувати парламент про результати розслідування дій Президентів України Л.Кравчука, Л.Кучми Генеральна прокуратура до цього часу не дала правової оцінки їхнім діям і не направила повної інформації про результати досудового слідства.

Даючи оцінку правоохоронним органам, Президент України Л.Кучма 14 грудня 1999 року відзначив: «…я не можу позитивно поки що оцінити діяльність силових структур — Генеральної прокуратури, СБУ, МВС. Вже хоч би з тієї причини, що не доведена до логічного завершення жодна з так званих резонансних справ». Але 22 серпня 2000 року нагородив Генерального прокурора М.Потебенько Орденом Ярослава Мудрого V ступеню, присвоїв Голові СБУ Л.Деркачу звання «генерал армії» і п’яти заступникам міністра внутрішніх справ — звання «генерал-полковник». У 2001 році присвоїв Л.Кравчуку звання «Герой України» з врученням ордена Держави.

У зв’язку з тим, що Генеральна прокуратура до цього часу не дала правової оцінки діям двох попередніх президентів і навмисно ухиляється це зробити впродовж багатьох років з політичних мотивів, не надала повної інформації щодо розкриття зазначених вбивств, як народний депутат я прошу Президента В.Ющенко дати доручення Генеральному прокурору і Голові Служби безпеки України невідкладно розглянути моє депутатське звернення і дати правову оцінку кожному факту діянь Л.Кравчука, Л.Кучми та інших посадових осіб, вказаних у зверненні, а також надати вичерпну інформацію про результати досудового слідства щодо вбивств О.Лазебного, О.Дейнеки, В.Гольдіна. Б.Шмальц та інших. Тобто надати інформацію щодо обставини цих вбивств, чи встановлені їх замовники, організатори, виконавці, чи притягнуті вони до кримінальної відповідальності і яке понесли покарання.

А то, що ж відбувається? Замість заслужене покарання за вчинене, Л.Кучма підтримує на президентських виборах колишнього кримінального «зека» В.Януковича (раніше неодноразово судимого за корисливі та насильницькі злочини), а Л.Кравчук агітує за Ю.Тимошенко, яка правоохоронними і судовими органами Росії визнана хабарницею (неодноразово давала хабарі високопосадовим особам Міністерства оборони Росії), але уникла судового покарання у зв’язку з закриттям кримінальної справи за нереабілітуючих обставин (закінченням строку притягнення до відповідальності) на «пільгових умовах», визнавши себе винною у вчиненні цих злочинів.

Цих же двох проросійські налаштованих кандидатів у Президенти України В.Януковича і Ю.Тимошенко підтримує Кремль, оскільки вони ним керовані і тримаються на короткому ланцюжку кримінального компромату. Мета політичного керівництва Росії – не допустити переобрання Президентом України на другий термін Віктора Ющенка, який жорстко відстоює українські національні інтереси, і на якого Кремль не має впливу.

Tags: , , ,

Оставьте комментарий